В XI ст. флорентієць Лукка делла Робіа почав покривати керамічну плитку особливою молочно-білою глазур'ю, названої майолікою. Цей термін походить від назви острова Мальорка (Майорка), через який кераміка поставлялася з Іспанії до Італії. Глазур, винайдена Робіа, підфарбовувалась в синій колір шляхом підмішування до складу окису олова. Зелений колір виходив після додавання міді, а фіолетовий - марганцю.

В сучасній моді цей принт швидше виняток з правил, данина поваги стародавнім традиціям. Наприклад, в італійській моді краса плитки з майолікою перейшла на строгі акуратні костюми і стала ще вишуканішею, завдяки використанню шовкових тканин. 

Під час друку по синтетичним тканинам східний колорит майоліки грає новими фарбами. Атласний блиск з принтом «майоліка» підкреслює унікальність вироба. Дизайнерський підхід до друку білої бавовняної тканини з елементами майоліки застосовується в домашньому текстилі, будучи стильним рішенням в оббивці меблів, подушок, скатертин.